http://llt.multycourse.com.ua/ 0 0 ua 90 22 9decef961014f69622b60d2e508a2710 80 2

УВАГА!

Не обрана стать. Вам необхідно перейти до профілю, обрати стать та зберегти внесені зміни.

Перейти до профілю
Закрити вікно
 
При натискані на цю кнопку ви потрапите на головну сторінку сайта
 
Це кнопка активації глосарія
   
Ця кнопка дозволяє скопіювати курс для офлайн проходження
 

Фон

color1 color2 color3
Дозволяє замінити колір фону робочої зони

Текст

Вибір мови:

Модуль 5. Етапи формування психосоціальних компетентностей (життєвих навичок) учнів
Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

5.8 Навички самоусвідомлення та самооцінки (короткий опис, приклади)

Самооцінка. Види самооцінки

Формування самооцінки

Що може зробити вчитель, щоб поліпшити самооцінку учнів

Розвиток самоповаги на уроках основ здоров’я

 

 

 
 

Самооцінка – це оцінка особистістю самої себе, своїх якостей, здібностей і місця серед інших людей.

 
 

 

Самооцінка здійснюється через спостереження за собою, своїми вчинками, ставленням до себе з боку навколишніх, аналіз своїх почуттів і переживань, мотивів і вчинків, досягнень і невдач, а також через порівняння себе з іншими людьми. Самооцінка має комплексний характер, оскільки поширюється на різні прояви особистості – інтелект, зовнішні дані, успішність у навчанні, роботу, спілкування, матеріальні та інші можливості.

Самооцінка формує самосвідомість людини і змінюється впродовж життя. Формування самооцінки відбувається у процесі діяльності і міжособистісної взаємодії. Соціальне оточення значною мірою впливає на формування самооцінки особистості.

Структура самооцінки представлена двома компонентами – когнітивним та емоційним. Перший відображає знання людини про себе, другий – її ставлення до себе. Знання про себе людина набуває через спілкування з іншими людьми. Ці знання неминуче наповнюються емоціями, сила і напруженість яких залежать від того, наскільки вагома для особистості отримана інформація.

 

Види самооцінки

 

 
 

Адекватна самооцінка – реалістична оцінка людиною самої себе, своїх здібностей, моральних якостей і вчинків. Вона дозволяє людині поставитися до себе критично, правильно співвіднести свої сили із завданнями різної складності та з вимогами навколишніх.

 
 

 

Самооцінка може бути адекватною і неадекватною.

Неадекватна самооцінка буває двох видів – завищена або занижена. При сильних відхиленнях від адекватної самооцінки особистість може відчувати психологічний дискомфорт і внутрішні конфлікти.

При вочевидь завищеній самооцінці людина:

  • має ідеалізоване уявлення про себе, про свої здібності і можливості, про свою значущість для навколишніх людей;
  • ігнорує особисті невдачі заради підтримки свого психологічного комфорту;
  • тлумачить свої слабкі сторони як сильні, наприклад, видаючи агресивність і впертість за волю і рішучість;
  • стає «емоційно глухою», втрачає зворотний зв'язок з навколишніми, не прислухається до чужої думки;
  • невдачі пов'язує із зовнішніми чинниками, а не з власними помилками;
  • часто ставить перед собою нездійсненні цілі;
  • має надто високий рівень вимог, що перевищує її реальні можливості;
  • легко набуває таких рис, як зарозумілість, зазнайство, прагнення до вищості, грубість, агресивність, жорсткість;
  • поводиться підкреслено незалежно, що сприймається навколишніми як зарозумілість і зверхність.

При вочевидь заниженій самооцінці людина:

  • як правило, невпевнена у собі, сором'язлива, нерішуча, надміру обережна;
  • гостро потребує підтримки і схвалення навколишніх, залежна від них;
  • конформна, легко піддається впливу інших людей, необдумано йде у них на поводі;
  • страждаючи комплексом неповноцінності, прагне самоствердитися (іноді – за всяку ціну, що призводить до нерозбірливості в засобах досягнення цілей), довести всім і, найперше самій собі, свою значущість;
  • ставить перед собою нижчі цілі, ніж може досягти;
  • нерідко «заглиблюється» у свої неприємності й невдачі, перебільшуючи їх роль у своєму житті;
  • занадто вимоглива до себе і навколишніх, надміру самокритична, що призводить нерідко до замкнутості, заздрості, підозрілості, мстивості і навіть жорстокості.

Занижена самооцінка робить людину невпевненою у собі, вона намагається уникати вчинення будь-яких дій або ухвалення важливих рішень, перекладає власну відповідальність на інших, побоюється критики і будь-яких труднощів ухвалювати рішення, які не дозволяють людині розслабитися, тримаючи її у постійному емоційному і фізичному напруженні. Такий стан хронічного стресу знижує захисні сили організму, людина з ослабленим імунітетом часто хворіє. Захворювання, спричинені психологічним станом, лікуються важче. Невпевненість у собі і постійні переживання призводять до стресу, який нерідко «заїдається», внаслідок можуть виникнути проблеми із зайвою вагою.

Здорова (адекватна) самооцінка – життєво важливий чинник у розбудові та підтриманні добрих стосунків і досягненні успіху. Люди з адекватною самооцінкою і позитивними очікуваннями результатів загалом вчаться і виконують роботу краще, ніж люди із заниженою або завищеною самооцінкою. Кожен успіх підтримує і навіть підвищує їхню самооцінку. Людина з позитивною самооцінкою добре почувається, вона впевнена у собі, гідно поводиться і вільно спілкується з навколишніми.

 

Формування самооцінки

 

Самооцінка не є вродженою, а поступово формується з раннього дитинства. На її формування найістотніше впливають:

  • у дошкільному віці – емоційна реакція вагомих дорослих (батьків, бабусь, дідусів): ступінь їх любові і прийняття, прояв уваги до дитини, спілкування з нею, переважне ставлення, оцінка її вчинків;
  • у молодшому шкільному віці – успішність шкільного навчання і ставлення педагогів до дитини;
  • у підлітковому віці – успішність спілкування з ровесниками, наявність дружніх і романтичних стосунків;
  • у дорослому віці – співвідношення власних досягнень людини з її очікуваннями і порівняння з досягненнями інших значущих для неї людей.

 

Самооцінка молодшого школяра

 

Нерідко школи з високими освітніми стандартами і надто суворими вимогами стають причиною заниженої самооцінки учнів початкових класів, що неминуче позначається на їхній навчальній мотивації і успішності. Молодші школярі потребують оцінки не стільки результату, скільки процесу навчання. Зусилля дитини, її старання не повинні залишатися поза увагою вчителя. Кожен школяр має власний стиль і темп навчання. Ставлення до дітей, як до талановитих, допомагає їм у навчанні, що багаторазово доводить педагогічна практика.

 

Самооцінка в підлітковому віці

 

Самооцінка у підлітків ситуативна, нестійка, схильна до зовнішніх впливів у молодшому підлітковому віці і більш стійка у старшому підлітковому віці. Підлітки нерідко оцінюють себе нижче за тими показниками, які здаються їм найважливішими.

У підлітковому періоді вплив батьків помітно знижується і підвищується значущість однолітків. Підлітки починають критично оцінювати своїх батьків, їхню думку, виробляють власну позицію щодо батьківської оцінки. Батьківська позиція починає сприйматися лише як одна з можливих.

Однак при цьому підтримка сім'ї і прийняття підлітка та його прагнень батьками дуже впливають на рівень його загальної самооцінки. Душевне й уважне ставлення батьків залишається важливою умовою формування і подальшого підкріплення позитивної самооцінки підлітків. Водночас жорстке, негативне ставлення батьків має зворотну дію: такі підлітки, як правило, сфокусовані на невдачах, бояться ризикувати, у них вищий рівень тривожності, вони частіше бувають агресивними і брутальними.

 

Що може зробити вчитель, щоб поліпшити самооцінку учнів:

 

  • називати учнів на ім’я, виявляти шанобливе ставлення до кожного;
  • не критикувати зовнішність учня, соціальне становище сім'ї, не принижувати гідність;
  • роблячи зауваження, не зачіпати особистість учня, а висловлюватися тільки з приводу його поведінки або вчинків;
  • демонструвати однакові вимоги й однакове ставлення до всіх;
  • відзначати позитивні досягнення, результати роботи кожного учня і звертати на це увагу всього класу;
  • уникати порівнянь успіхів одного учня з успіхами інших;
  • доручати кожному виконання визначеного обов'язку в класі;
  • перетворювати невдачі учнів у позитивний навчальний і життєвий досвід;
  • уникати надмірної опіки, цікавитися думкою учнів та поважати її, заохочувати взаємодопомогу і взаємовиручку в класі.

 

Розвиток самоповаги на уроках основ здоров’я

 

Уже в початковій школі діти мають ідентифікувати себе як особистість, яка заслуговує на повагу навколишніх і має поважати інших. Тому вже з першого класу діти дізнаються, що потрібно поважати себе та інших, незважаючи на відмінності, які існують між ними.

На тренінгах в основній школі учні мають змогу визначити свій рівень самооцінки, зрозуміти важливість адекватної самооцінки, її вплив на поведінку і стосунки з навколишніми. Дітям даються поради щодо підвищення самооцінки (адже занижена самооцінка зустрічається у підлітків набагато частіше ніж завищена).

Нижче наведено короткий зміст тренінгів, що їх проводять за чинною програмою предмета «Основи здоров’я» для учнів 1-9 класів та в рамках виховних годин у 10 (11) класі.

 

Тренінги для початкової школи

1 клас

Тренінг 4. Неповторність людини. Цей тренінг допомагає дітям усвідомити неповторність кожної людини, на ньому пояснюють потребу ставитися до людей із повагою; розвиваються навички самоусвідомлення і самооцінки через позитивне ставлення до себе та інших людей.

2 клас

Тема 4. Друзі за інтересами. Урок сприяє підвищенню самоповаги та поваги до інших людей, розбудові дружніх стосунків, вчить толерантно ставитися до відмінностей у смаках і захопленнях, шукати спільні інтереси.

3 клас

Тема 7. Характер людини.  Тренінг допомагає сформувати в учнів уявлення про внутрішню красу людини; вчить розпізнавати позитивні й негативні риси характеру та мотивує дітей покращувати свій характер.

Тема 8. Самооцінка характеру. На цьому уроці дітям пояснюють, що самооцінка характеру не завжди збігається з думкою про нас інших людей; дають визначення поняття «самооцінка»; учні вчаться здійснювати самооцінку свого характеру, порівнюють її з оцінкою друга; міркують, що вони можуть змінити у своєму характері.

4 клас

Тема 3. Самооцінка і поведінка людини. Діти мають змогу проаналізувати, як формується самооцінка, як вона впливає на поведінку людини; вчаться адекватно реагувати на критику, розрізняти впевненість і самовпевненість; у них формується вміння гідно поводитись у будь-якій ситуації.

Тема 4. Шануй себе та інших.  Учні ознайомлюються з поняттями «повага» і «самоповага», розвивають практичні навички постановки та досягнення мети.

 

Тренінги для основної та старшої школи

5 клас

Тренінг 1. Ти — особливий. Тренінг допомагає учням розвивати життєві навички позитивної самооцінки, самоусвідомлення і самовдосконалення, а також уміння запропонувати допомогу людям з обмеженими можливостями.

Тренінг 5. Упевнена поведінка. Учні ознайомлюються із перевагами впевненої поведінки, розвивають асертивність (неагресивну упевненість), самоповагу і повагу до інших людей.

6 клас

Тренінг 1. Самооцінка і здоров’я людини. На цьому уроці учням пояснюють, як формується самооцінка, обговорюють недоліки завищеної і заниженої самооцінки та переваги адекватної самооцінки, вправляють навички постановки і досягнення мети.

7 клас

Тренінг 1. Розбудова самооцінки. Учні ознайомлюються з поняттям «психологічна рівновага» та способами формування здорової самооцінки.

8 клас

Тренінг 1. Стать і статеві ролі. На тренінгу розкривають відмінність понять «біологічна стать» і «соціальна статева роль» (гендер). Учні ознайомлюються з концепцією гендерної рівності, що сприяє підвищенню самооцінки дівчат.

Тренінг 2. Упевнена поведінка. На уроці учні мають змогу розвинути навички впевненої поведінки, формувати почуття власної гідності й поваги до себе та інших.

9 клас

Тренінг 1. Характер людини. Учнів мотивують до самовдосконалення, вибору гідних зразків для наслідування.

Тренінг 2. Цінності — основа характеру. Тренінг сприяє формуванню у молоді моральної свідомості та правильної системи цінностей.

Тренінг 3. Самооцінка характеру. На уроці учнів мотивують до самовдосконалення, розвивають навички самооцінки, постановки і досягнення мети.

Тренінг 4. Самовизначення і вибір професії. Учні ознайомлюються зі складниками життєвого самовизначення, формулою вибору професії, їм надається підтримка у визначенні особистих мотивів для вибору професії.

10 клас

Тренінг 1. Як досягти мети. Урок сприяє розвитку навичок цілепокладання, на ньому учні вчаться оцінювати свої здібності й можливості на шляху до мети.

 

Список використаних джерел:

  1. Основи здоров'я: Підручник для 6 класу [Електронний ресурс] / І. Д.Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко.—К.: Алатон. 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://autta.org.ua/files/files/%CF%B3%E4%F0%F3%F7%ED%E8%EA%206%20%EA%EB%E0%F1%20(1)(1).pdf
  2. Основи здоров'я: Підручник для 7 класу [Електронний ресурс] / І. Д.Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко.—К.:Алатон, 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9Wcc0N0dk1oVmxTbE0
  3. Основи здоров'я: Підручник для 8 класу [Електронний ресурс] / І. Д.Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко.—К.: Алатон, 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcTDljMkd4TTJESXM

Самооцінка. Види самооцінки

Формування самооцінки

Що може зробити вчитель, щоб поліпшити самооцінку учнів

Розвиток самоповаги на уроках основ здоров’я

Перевір себе

1) Самооцінка – це:

2) Віта завжди отримує хороші оцінки. Тому вона здивувалася, коли почула, що в цьому семестрі в неї невисока оцінка з мови. Дівчинка підійшла до вчительки і запитала, які теми їй потрібно опрацювати, щоб покращити результат. Яку самооцінку має дівчинка?

3) Яке з даних тверджень ви вважаєте вірним?

4) Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що певний рівень самооцінки є вродженою характеристикою:

5) Оберіть те, що може зробити вчитель, щоб поліпшити самооцінку учнів:

6) Оберіть ознаки завищеної самооцінки у людини:

Закінчити тест

Методики формирования характера

В процессе своего развития человек познает себя, учится адекватно оценивать свои сильные и слабые стороны и со временем испытывает потребность в самоусовершенствовании. С этого момента не осознанное человеком развитие превращается на процесс самовоспитания - систематическую и последовательную работу по усовершенствованию положительных и избавлению от негативных качеств.
Многие люди хотели бы стать лучше, и не знают, с чего начать. В этом может помочь проект самовоспитание характера.
Для этого:
  • С помощью анкет составьте номограмму вашего характера. Проанализируйте дополнительные выгоды от самовоспитания.
  • Выберите одну черту характера, которую хотите усовершенствовать, и поставьте это себе за цель (например, повысить уровень душевной щедрости).
  • Помните, что в основе каждой сложившейся черты характера лежат привычки, а рецепт самовоспитания зашифрован в народной мудрости: «Посеешь поступок - пожнешь привычку. Посеешь привычку - пожнешь характер. Посеешь характер - пожнешь судьбу ». Поэтому, если хотите повысить уровень своей душевной щедрости, старайтесь чаще улыбаться, не скупитесь на похвалу, приглашайте гостей, привлекайте друзей к вашим делам, уделяйте больше внимания семье, помогайте соседям т.п..
  • Отмечайте свой прогресс: радуйтесь успехам, расскажите об этом своим близким и близким друзьям.
  • Когда почувствуете, что достигли желаемого результата, определите для себя следующую цель и так дали.

Душевная щедрость

Я щедрый человек.
Я что-то делаю не только для членов семьи, но и для других людей.
Бескорыстно помогаю друзьям и соседям.
Забочусь, чтобы сначала удовлетворить потребности других, а затем и собственные
Делаю вклад в добрые дела.
Покупаю для своих друзей открытки или сувениры.
Мои родные и друзья считают меня щедрым человеком.
Делаю больший вклад в добрые дела, чем мои сверстники.
Уделяю достаточно внимания и времени тем, кого люблю.
Дома и в школе я энергичнее других.

Уровень социальности

Я активно участвую в жизни общества.
Вовлеченная (ый) в школьную, церковную или иную общественною деятельность.
С удовольствием общаюсь с людьми и вне общественной деятельности.
Посещаю и устраиваю вечеринки в честь праздников.
Предпочитаю быть с людьми, а не находиться в одиночестве.
Я бы лучше поговорила (л), чем посмотрела (л) телевизор.
Вовлеченная (ый) хотя бы в одну спортивную активность.
Хорошо себя чувствую среди людей.
Поддерживаю отношения со своими друзьями.
Я активно общаюсь с людьми.

Уровень оптимизма

Я жизнерадостный человек.
Люблю слушать и рассказывать шутки.
Улыбаюсь.
Люди считают, что у меня хорошее чувство юмора.
Когда чувствую себя несчастной (ым), делаю что-то, чтобы это изменить.
Избегаю насуплености, печального или недовольного выражения лица.
Фокусирую внимание на ярких и добрых сторонах вещей и событий.
Остаюсь в хорошем настроении, несмотря на проблемы.
Быстро восстанавливаюсь после эмоциональной боли.
Есть любимые друзья, которые делают меня счастливой (ым).

Уровень ассертивности

Я уверенный человек: принимаю решение, планирую и действую.
Беру ответственность за состояние дел.
Хорошо организовываю работу свою и других людей.
Люблю соревноваться и побеждать.
Хочу добиться того, чего хочу.
Даю людям знать, чего хочу.
Мне нравится быть лидером.
Действую настойчиво, пока не решу проблему.
Отстаиваю свои права.
У меня высокие ожидания относительно себя и других людей.

Уровень самоконтроля

Я контролирую себя.
Чаще действую взвешенно, чем импульсивно.
Храню вещи чистыми, не разбрасываю их.
Тщательно планирую свой бюджет, стараюсь не тратить денег импульсивно
Работаю, пока не закончу работу.
Избегаю спонтанных решений.
Много работаю.
Контролирую свои импульсы, желания и искушения.
Стараюсь придерживаться своих обязательств, отказывая себе в развлечениях.
Отказалась (ся) от привычек, которые считаю деструктивными.

Уровень самоуважения

У меня адекватная самооценка.
Люди относятся ко мне с уважением и учитывают мое мнение.
Люди считают, что я хорошо работаю.
Друзья восхищаются моей смелостью и силой духа.
Мои родители уважают меня и обходятся со мной хорошо.
Чувствую себя уверенным в работе и / или в социальных отношениях.
Быстро преодолеваю депрессию от неудач.
Воспринимаю себя и / или нравлюсь себе.
Со мной обходятся справедливо.
Мир лучший благодаря тому, что в нем есть я.

Комуникабельность

Я хорошо лажу с людьми.
Задаю вопрос, чтобы показать людям свою заинтересованность в общении с ними.
Делюсь с людьми своим опытом и взглядами.
В процессе общения стараюсь половину времени говорить, а половину слушать.
Делюсь с людьми своими счастливыми и печальными чувствами.
Говорю спокойно, даже когда сердитая (ый).
Беру половину ответственности за результат общения на себя.
В разговорах спрашиваю людей о них.
Для решения проблемы обращаюсь непосредственно к обидчику.
Узнаю много интересного из разговоров с людьми.
Отправить анкету
Скролінгована робоча зона розкриття змісту тем модуля. Містить тексти, зображення, аудіо та відео матеріал.