Модуль 1. Вступ. Роль освіти в адаптації тимчасово переміщених осіб

Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

Люди разом можуть зробити те,

чого не в силах зробити поодинці;

єднання розуму і рук, зосередження їхніх сил

може стати майже всемогутнім.

Даніел Вебстер

Актуальність життєвих навичок та психосоціальної підтримки в освітньому процесі

Допомога в розвитку навичок подолання кризової ситуації у внутрішньо переміщених осіб

Життєві навички, потрібні для адаптації та розбудови миру

У сучасному світі багато країн стикаються з такими явищами, як політична нестабільність, насилля і збройні конфлікти. Політичні й соціальні негаразди завжди ускладнюють реалізацію прав людини, особливо негативно вони позначаються на молодому поколінні, обмежуючи базові права дітей та молоді, в тому числі й на освіту. Водночас, саме освіта є могутнім соціальним інструментом для розбудови миру й консолідації суспільства. У доповіді на тему «Освіта: прихований скарб», відомої як доповідь Жака Делора, ЮНЕСКО сформулювала ключові завдання – чотири «стовпи» освіти на ХХІ століття: уміння вчитись, уміння діяти, уміння бути й уміння жити разом.

Кожен із цих «стовпів» є важливим, але саме «уміння жити разом» набуває особливого значення в умовах збройного конфлікту, який триває на сході України. Від його початку тисячі родин втратили близьких, більш як півтора мільйона українців покинули свої домівки і стали вимушеними переселенцями. Серед родин, які виїхали із зони конфлікту, переважна більшість – це родини з дітьми, які, крім отриманого в зоні конфлікту стресу, страждають через втрату звичного оточення, друзів, потребу адаптуватися до нових умов життя, нової школи, нових учителів та однокласників.

Навчальні заклади – дитячі садочки, школи, інші установи організації навчання дітей – завжди були й залишаються “серцевиною” організації педагогічної та соціально-психологічної роботи з дітьми та їхніми батьками. Великий потенціал освітянської сфери в теперішній складній ситуації у країні має бути спрямований і вже спрямовується на надання відповідей тим викликам і проблемам, які мають діти і суспільство. Нові теми та форми роботи, організація психологічної допомоги, групова робота з дітьми та батьками, превентивні, навчальні, інформаційно-просвітницькі заходи– весь арсенал педагогічної майстерності має концентруватись і спрямовуватися на роботу з учнями та їхніми родинами.

Навчання життєвих навичок та психосоціальна підтримка є доволі актуальними для задоволення потреб як внутрішньо переміщених осіб, так і представників приймальних громад, і знадобляться для підготовки дітей та вчителів до постконфліктного примирення у майбутньому.

Оцінки, здійснені міжнародними організаціями, виявили підвищений рівень тривоги і страху серед дітей та підлітків, які стали свідками агресивних або насильницьких дій, а сааме: зустрічі з солдатами, військовими транспортними засобами, особами, які погрожували іншим вогнепальною зброєю, пораненими та вбитими. Тоді як більшість дітей були стійкими та досить добре долали підвищений рівень стресу, значна кількість дітей була менш стійкою, особливо діти молодшого віку.

Так, у Донецькій області психологи виявили найвищий рівень стресу та поведінкових розладів (26 %) у дітей віком 3-6 років, порівняно з 13 % у дітей 7-12 років та 14 % у підлітків 13-18 років. Лише близько чверті дітей, які стали свідками насильства, повідомили про отримання допомоги, щоб упоратися з важким досвідом і почуттями. Було встановлено, що найвразливішими є діти, які проживають у зонах бойових дій, та діти з числа внутрішньо переселених осіб (ВПО), які піддаються шкільному булінгу (цькуванню).

Ці дані свідчать про існування двох взаємопов’язаних потреб серед дітей і підлітків, які постраждали в результаті конфлікту в Україні.

По-перше, це потреба у формуванні навичок, потрібних для проживання у приймальних громадах (для ВПО),або реінтеграції за місцем колишнього проживання (для громадян, які повернулись у постконфліктні райони Донецької та Луганської областей). Згодом дітям та підліткам у районах конфлікту знадобляться аналогічні життєві навички для участі у розбудові стійкого миру в Україні. Це вимагає серйозної підготовки педагогів для сприяння реалізації програм навчання життєвих навичок, що сприяють розвитку миролюбності та вмінню жити разом. Це також вимагає зміцнення потенціалу Міністерства освіти і науки України (МОН) через розробку навчальних програм та підготовку вчителів.

По-друге, це потреба у наданні ефективної психосоціальної підтримки дітям і підліткам з числа ВПО, які потребували допомоги. Оскільки більшість дітей та підлітків відвідують школи, то саме навчальні заклади були визначені для широкомасштабного надання психосоціальної підтримки. Для дітей, які не відвідують школу, докладають зусилля для зміцнення систем спрямування та догляду на рівні громад.

В умовах стресу психологічна адаптація людини відбувається, головно, за допомогою копінг-стратегій і механізмів психологічного захисту. Одні й ті самі життєві події можуть мати різне стресове навантаження залежно від їхньої суб’єктивної оцінки або від того, які норми реагування дорослі транслюють дітям. Копінг-стратегія спрацьовує тоді, коли людина визначає ситуацію як таку, що перевищує повсякденні енергетичні затрати і вимагає додаткових зусиль. А от коли вимоги ситуації оцінюються людиною як непосильні, тоді подолання може відбуватися у формі психологічного захисту. У процесі психологічної адаптації копінг-стратегії відіграють компенсаторну функцію, а психологічні захисні механізми – декомпенсації, проте вони дають час психіці на вироблення ефективніших методів справляння.

Під час спостереження та опитування людей у стресовому стані було встановлено, що у кожного є власна унікальна комбінація ресурсів адаптації. Ця комбінація включає шість основних характеристик, або параметрів, які становлять ядро індивідуального стилю боротьби:

• Beliefs and Values – B (вірування та моральні цінності)
• Affect and Emotion – A (емоції)
• Social – S (соціальна сфера)
• Imagination and creativity – I (уява і творчість)
• Cognition and Thought – C (пізнання і думка)
• Physiological and Activities – Ph (фізична активність)

Ця модель має назву «BASIC Ph». Комбінація цих шести параметрів і складає індивідуальний стиль боротьби. Важливо зазначити, що у кожного є свої переважаючі методи подолання кризи, вони також змінюються впродовж життя. У своєму використанні ці методи розвиваються й удосконалюються, а деякі залишаються недорозвиненими. Важливо сфокусувати увагу на вдалих випадках використання внутрішніх ресурсів.

Багатьом людям допомагає звернення до вірувань та моральних цінностей для подолання стресу і кризи. Тут ідеться не тільки про релігійні вірування, а й про політичні переконання, почуття надії і філософський «сенс», почуття місії і призначення, потреба знайти свою ідентичність і висловити власну належність до свого народу.

Інші дотримуються емоційної або афективної модальності – вони використовують вираження власних емоцій (плач, сміх, розповідь про пережите) або невербальні методи – малювання, читання, шиття, письмо.

Дехто вибирає соціальний ресурс, черпаючи підтримку у своїй належності до групи, організації чи професії, у виконанні соціальної ролі.

Інколи люди користуються своєю уявою, щоб замаскувати непривабливі події, намагаються відволіктися, поринаючи у солодкі мрії. А можуть використати свою креативність і вигадати нестандартний спосіб розв’язання проблем.

Деякі люди користуються когнітивно-поведінковим методом. Когнітивні стратегії включають дослідження фактів, збір додаткової інформації, всебічний аналіз проблем, реалістичне передбачення, внутрішню мову підтримки, улюблені види діяльності.

Люди типу «Ph» реагують і борються за допомогою фізичного і тілесного руху. До їхніх методів належать: релаксація, десенсибілізація, медитація, фізичні вправи.

Завданням спеціалістів будь-якого профілю є допомогти людині адаптуватися на новому місці і повернутися якнайшвидше до звичного життя. Саме порушення безперервного перебігу подій: робота (школа) – домашні справи – спілкування з друзями – сімейні події— призводить до поглиблення кризи і вимагає більших затрат на подолання стресу. Важливо знайти і якнайшвидше поновити зв’язки між минулим і теперішнім, відновити ту картину світу, яка була до травми.

Водночас із наданням психосоціальної підтримки дітям-переселенцям та їхнім родинам у навчальному закладі потрібно впроваджувати програми розвитку життєвих навичок, до яких треба залучати всіх учнів. У ході впровадження таких програм діти й підлітки вдосконалюють свої навички вербальної і невербальної комунікації, вчаться слухати і чути, розуміти чужі почуття і говорити про свої, неагресивно обстоювати власну позицію, мирно розв’язувати конфлікти, аналізувати і розв’язувати проблеми.

Уроки (заняття) з розвитку життєвих навичок проводять в інтерактивній формі. Це означає, що учні сидять не за партами, а в колі. Це дає змогу бачити обличчя одне одного, враховувати невербальні моменти комунікації, швидко об’єднуватись у групи, вільно обмінюватися думками.

У ході інтерактивних занять включаються компенсаторні можливості групи, учасники більше дізнаються одне про одного, внаслідок чого реформується усталена соціальна ієрархія, руйнуються мікрогрупи, які спричиняють емоційне напруження в класі, та запобігають проявам насилля.

Учителі, які здійснювали апробацію курсу з розвитку життєвих навичок, відзначають зміни, що відбуваються з учнями. Вони стають упевненішими, відкритішими, доброзичливішими. У класі зменшується кількість конфліктів, поліпшується психологічний клімат, діти стають дружними, більше дбають одне про одного. Учні, своєю чергою, відзначают більш демократичну атмосферу під час уроків, поліпшення ставлення до них з боку вчителів. Усе це не лише полегшує адаптацію дітей-переселенців, а й сприяє консолідації шкільного колективу, що є передумовою майбутньої консолідації суспільства.

Список використаних джерел:

1. Delors, Jacques et al. 1996. Learning: The Treasure Within. Paris: UNESCO
2. Оцінка проекту «Вчимося жити разом» [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://autta.org.ua/ua/materials/material/Ots-nka-proektu--Vchimosya-zhiti-razom-/.
3. Психосоціальна допомога внутрішньо переміщеним дітям, їхнім батькам та сім’ям з дітьми зі Сходу України : посіб. для практиків соціальної сфери /Л. А. Мельник . та ін.; за ред. Л. С. Волинець. – К. : ТОВ “Видавничий дім «Калита»”, 2015. – 72 с.
4. Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім’ям з дітьми в період військового конфлікту : навчально-методичний посібник. – К. : Агентство «Україна, 2015.