1.1 Проблеми адаптації тимчасово переміщених дітей у приймальних громадах
Зміст
Усі люди світу мають однакові права
на користування природними благами світу
й однакові права на повагу.
Лев Толстой
Поведінкові реакції дітей із посттравматичним стресовим розладом
Проблеми дезадаптації дітей-переселенців
Адаптація внутрішньо-переміщених дітей до нової школи
Визначення успішності адаптації дитини до навчального закладу
Події під час конфлікту на Сході України спричинили появу нової категорії населення – внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Внутрішньо переміщена особа (згідно з чинним законодавством) є громадянином України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання в результаті або для уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсякденних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
За даними ЮНІСЕФ, у лютому 2017 р. було офіційно зареєстровано 1 626 137 внутрішньо переміщених осіб, у тому числі 225 866 дітей.
У будь-якому конфлікті найбільше страждає найвразливіша категорія населення – діти. Саме вони зазнають труднощів соціального і психоемоційного характеру, пов’язаних зі зміною середовища проживання та звичного кола спілкування, особливо якщо така міграція спричинена війною.
|
Травматичний стрес – це емоційна реакція людини на травмувальні події. |
||
Травматичний стрес вважається НОРМАЛЬНОЮ реакцією на НЕНОРМАЛЬНІ обставини (події, що виходять за рамки звичайного життєвого досвіду людини).
Діти старшого дошкільного і молодшого шкільного віку відображають у грі все, що відбувається навколо. Гра для них – це можливість упоратися з ситуацією, яка вже трапилася чи відбувається зараз. Тому вони відображають у рольових іграх війну, переселення, переховування у бомбосховищах, гру у військових, медиків, волонтерів тощо. У таких випадках не треба хвилюватись ( звісно, якщо це не загрожує здоров’ю та життю дитини). Це нормальна реакція дітей на незвичайні ситуації.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає як відкладена та/або затяжна реакція на стресову подію або надзвичайно загрозливу чи катастрофічну ситуацію (нетривалу або тривалу). За даними ВООЗ, близько 80 % постраждалих в екстремальних ситуаціях людей успішно справляються із травматичним стресом, і тільки у 20 % прояви травматичного стресу трансформуються у посттравматичний стресовий розлад як хворобу, в якій виявляються фізіологічні та психологічні симптоми (див. таблицю).
Ознаки та симптоми посттравматичного стресового розладу у дітей
(за даними Американського національного центру з ПТСР)
| Вікова категорія дітей | Ознаки та симптоми |
|
Діти молодшого віку (1 – 6 років) |
|
|
Діти молодшого та середнього шкільного віку (6 – 11 років) |
|
| Підлітки (12–18 років) |
|
У деяких працях психологічної тематики виокремлюють характерні психологічні синдроми, властиві дітям-мігрантам та внутрішньо переміщеним особам:
- психологічна інкапсуляція (дитина повністю замикається в собі);
- сімейна і групова ізоляція (замикання в сім’ї або у групі однолітків);
- соціальна дезорієнтація (намагається включитися в життя суспільства, але через неадекватне сприймання соціальних норм не в змозі це зробити).
Нерідко у ВПО, зокрема у підлітків, виявляються особливості, що змушують їх до участі в екстремістських акціях, зокрема: агресивність, делінквентність, девіантність, негативне ставлення до місцевого населення, тримання осторонь, соціальна несправедливість. Таким чином, діти стикаються із проблемою соціальної дезадаптації. Дезадаптаційний стан провокує неуспішність, погану поведінку, дитина переходить до категорії важковиховуваних, «групи ризику». Ставлення оточення до дитини погіршується і як наслідок– поведінка важкого учня стає ще менш керованою.
Очевидно, що дезадаптація призводить до функціональних, а іноді й органічних порушень психічного та соматичного здоров’я учнів, тому проблеми таких учнів потрібно розв’язувати комплексно, мультидисциплінарно. Таким чином, вимогою до навчальних закладів стає проведення для учнів, які прибули до закладу, та членів їхніх родин інтенсивних вступних програм знайомства із приймальною громадою та її системою цінностей, місцевими традиціями, надання постійної освітньої підтримки у вивченні мови.
Адаптація внутрішньо переміщених дітей до нової школи є одним із найважливіших складників адаптації родини за місцем переселення. Допомогти дитині інтегруватися в новий колектив, включити її в освітній процес, зменшити рівень стресу, не виділяти з-поміж інших учнів як «жертву», мотивувати вчитися – це частина роботи, яку мають виконати вчителі. Успішність цієї роботи починається з того, як дитина представлена в новому колективі. Спроба педагога підкреслити складний досвід, що його пережила дитина в зоні конфлікту, може стати причиною несприйняття новачка класом або призвести до зайвої “героїзації” його минулого. Безумовно, вчителі й однолітки мають дещо знати про нового учня, проте у школі, насамперед, треба зосередитися на включенні дитини у навчальний процес.
Коли діти потрапляють у новий колектив з усталеною структурою та лідерами, вони змушені заново вибудовувати стосунки як із новими однокласниками, так і з учителями. Змінюючи звичний колектив, школярі тривожаться, чи сприймуть їх нові однокласники, чи зможуть вони відповідати вимогам нової школи. Тому перш ніж скласти враження про здібності та можливості нового учня, важливо не лише оцінити його освітній рівень, а й враховувати, де навчалася дитина до переїзду. Якщо освітній рівень новачка нижчий за середній у новому класі, потрібно з’ясувати, чи це наслідок іншого рівня вимог у попередній школі, чи особистих здібностей дитини, та враховувати це в період адаптації.
На успішність адаптації переселенця впливає й те, як дитина добиратиметься до школи й додому після занять, як буде організоване її харчування, з ким вона залишатиметься після уроків, чи відвідуватиме музичну школу або спортивну секцію, якщо вона звикла це робити вдома. Тому контакт батьків з учителем та спілкування родин ВПО зі шкільним психологом особливо важливий. Для адаптації дитини важливо не тільки налаштовувати її на позитив, а й підготувати її до труднощів, які можуть виникнути, намагатися долати їх спільно. Батьківська підтримка дасть дитині відчуття безпечного тилу, впевненість у позитивному результаті і допоможе швидше влитися в новий колектив.
Нижче наведено основні критерії визначення успішності адаптації дитини до навчального закладу, які можуть бути застосовані й до адаптації дітей ВПО.
1. Презентаційний компонент адаптації до освітнього процесу полягає в ознайомленні дітей та їхніх батьків з особливостями організації навчально-виховного процесу, специфікою та особливостями діяльності навчального закладу (розпорядок, графік занять, вимоги до одягу, критерії оцінювання тощо). Важливо, щоб класний керівник (або інший педагог чи психолог) ознайомив дитину з навчальним закладом, провів екскурсію (самостійно чи попросив це зробити нових однокласників), розповів про вимоги, які висуваються перед новоприбулим, про свята і традиції, норми та правила саме цього навчального закладу.
2. Поведінковий компонент адаптації відображає, як дитина дотримується правил поведінки в навчальному закладі, відповідає загальноприйнятим нормам.
3. Емоційний компонент адаптації полягає в загальному емоційному стані дитини під час перебування у школі.
4. Соціально-психологічний компонент полягає в характеристиці місця особистості в системі офіційних та неофіційних стосунків. Проблема в тому, що ставлення до учня формується ще у молодших класах і рідко змінюється з роками, що ускладнює інтеграцію новоприбулого і нерідко призводить до його низького статусу в новому колективі та створює передумови для ситуації відторгнення.
5. Навчальний компонент полягає в успішності учня у навчальній діяльності. Низький рівень володіння розмовною українською мовою ускладнює процес навчання для переселенців із традиційно російськомовного Донбасу. Для поліпшення адаптації дітям-переселенцям потрібно організувати додаткові заняття з мови, в разі потреби треба залучати вчителя-логопеда, який допоможе із постановкою вимови. Дуже важливо створювати для новачків ситуації успіху, щоб діти не втратили віри в себе й мотивації до навчання.
Важливим аспектом допомоги з питання інтеграції є залучення батьків до навчально-виховного процесу. В навчальних закладах рекомендується проводити заходи з вивчення історії та культури держави, її різних регіонів, де можуть розглядатися питання культурної та релігійної різноманітності. Педагогам, які працюють з такою категорією дітей та членами їхніх родин, потрібно надавати науково-методичну і психологічну допомогу. Це можуть бути питання задоволення навчальних потреб учнів-переселенців, очікування вчителів щодо роботи з такою категорією учнів, педагогічні стратегії з розв’язання проблем дітей, які є внутрішньо переміщеними особами.
Список використаних джерел:
- Звіт про ситуацію в Україні № 55 [Електронний ресурс] // ЮНІСЕФ. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://www.unicef.org/ukraine/ukr/children_26268.html
- Ковязіна К. О. Забезпечення соціального захисту дітей внутрішньо переміщених осіб [Електронний ресурс] / К. О. Ковязіна.—( Серія «Соціальна політика»). – Режим доступу до ресурсу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/ditu-14275.pdf.
- Психосоціальна допомога внутрішньо переміщеним дітям, їхнім батькам та сім’ям з дітьми зі Сходу України : посіб. для практиків соціальної сфери /Л. А. Мельник та ін.; за ред. Л. С. Волинець. – К. : ТОВ “Видавничий дім «Калита»”, 2015. – 72 с.
- Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та постконфліктний період : метод. рек. / Н.П. Бочкор, Є.В. Дубровська, О.В.Залеська та ін. – К.: МЖПЦ «Ла Страда-Україна», 2014. – 84 c.
- Трубавіна І. М. Проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні як основа соціально-педагогічної роботи з ними [Електронний ресурс] / І. М. Трубавіна // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: file:///D:/Users/Sony2/Downloads/pednauk_2015_8_53.pdf.
Опорна схема
Поведінкові реакції дітей з посттравматичним стресовим розладом
Проблеми дезадаптації дітей-переселенців
Адаптація внутрішньо-переміщених дітей до нової школи
Визначення успішності адаптації дитини до навчального закладу
Додаткові Матеріали
Брошура про посттравматичний стресовий розлад
1.2 Освіта як важливий інструмент консолідації суспільства
Зміст
Люди разом можуть зробити те,
чого не в силах зробити поодинці;
єднання розуму і рук, зосередження їхніх сил
може стати майже всемогутнім.
Даніел Вебстер
Актуальність життєвих навичок та психосоціальної підтримки в освітньому процесі
Допомога в розвитку навичок подолання кризової ситуації у внутрішньо переміщених осіб
Життєві навички, потрібні для адаптації та розбудови миру
У сучасному світі багато країн стикаються з такими явищами, як політична нестабільність, насилля і збройні конфлікти. Політичні й соціальні негаразди завжди ускладнюють реалізацію прав людини, особливо негативно вони позначаються на молодому поколінні, обмежуючи базові права дітей та молоді, в тому числі й на освіту. Водночас, саме освіта є могутнім соціальним інструментом для розбудови миру й консолідації суспільства. У доповіді на тему «Освіта: прихований скарб», відомої як доповідь Жака Делора, ЮНЕСКО сформулювала ключові завдання – чотири «стовпи» освіти на ХХІ століття: уміння вчитись, уміння діяти, уміння бути й уміння жити разом.
Кожен із цих «стовпів» є важливим, але саме «уміння жити разом» набуває особливого значення в умовах збройного конфлікту, який триває на сході України. Від його початку тисячі родин втратили близьких, більш як півтора мільйона українців покинули свої домівки і стали вимушеними переселенцями. Серед родин, які виїхали із зони конфлікту, переважна більшість – це родини з дітьми, які, крім отриманого в зоні конфлікту стресу, страждають через втрату звичного оточення, друзів, потребу адаптуватися до нових умов життя, нової школи, нових учителів та однокласників.
Навчальні заклади – дитячі садочки, школи, інші установи організації навчання дітей – завжди були й залишаються “серцевиною” організації педагогічної та соціально-психологічної роботи з дітьми та їхніми батьками. Великий потенціал освітянської сфери в теперішній складній ситуації у країні має бути спрямований і вже спрямовується на надання відповідей тим викликам і проблемам, які мають діти і суспільство. Нові теми та форми роботи, організація психологічної допомоги, групова робота з дітьми та батьками, превентивні, навчальні, інформаційно-просвітницькі заходи– весь арсенал педагогічної майстерності має концентруватись і спрямовуватися на роботу з учнями та їхніми родинами.
Навчання життєвих навичок та психосоціальна підтримка є доволі актуальними для задоволення потреб як внутрішньо переміщених осіб, так і представників приймальних громад, і знадобляться для підготовки дітей та вчителів до постконфліктного примирення у майбутньому.
Оцінки, здійснені міжнародними організаціями, виявили підвищений рівень тривоги і страху серед дітей та підлітків, які стали свідками агресивних або насильницьких дій, а сааме: зустрічі з солдатами, військовими транспортними засобами, особами, які погрожували іншим вогнепальною зброєю, пораненими та вбитими. Тоді як більшість дітей були стійкими та досить добре долали підвищений рівень стресу, значна кількість дітей була менш стійкою, особливо діти молодшого віку.
Так, у Донецькій області психологи виявили найвищий рівень стресу та поведінкових розладів (26 %) у дітей віком 3-6 років, порівняно з 13 % у дітей 7-12 років та 14 % у підлітків 13-18 років. Лише близько чверті дітей, які стали свідками насильства, повідомили про отримання допомоги, щоб упоратися з важким досвідом і почуттями. Було встановлено, що найвразливішими є діти, які проживають у зонах бойових дій, та діти з числа внутрішньо переселених осіб (ВПО), які піддаються шкільному булінгу (цькуванню).
Ці дані свідчать про існування двох взаємопов’язаних потреб серед дітей і підлітків, які постраждали в результаті конфлікту в Україні.
По-перше, це потреба у формуванні навичок, потрібних для проживання у приймальних громадах (для ВПО),або реінтеграції за місцем колишнього проживання (для громадян, які повернулись у постконфліктні райони Донецької та Луганської областей). Згодом дітям та підліткам у районах конфлікту знадобляться аналогічні життєві навички для участі у розбудові стійкого миру в Україні. Це вимагає серйозної підготовки педагогів для сприяння реалізації програм навчання життєвих навичок, що сприяють розвитку миролюбності та вмінню жити разом. Це також вимагає зміцнення потенціалу Міністерства освіти і науки України (МОН) через розробку навчальних програм та підготовку вчителів.
По-друге, це потреба у наданні ефективної психосоціальної підтримки дітям і підліткам з числа ВПО, які потребували допомоги. Оскільки більшість дітей та підлітків відвідують школи, то саме навчальні заклади були визначені для широкомасштабного надання психосоціальної підтримки. Для дітей, які не відвідують школу, докладають зусилля для зміцнення систем спрямування та догляду на рівні громад.
В умовах стресу психологічна адаптація людини відбувається, головно, за допомогою копінг-стратегій і механізмів психологічного захисту. Одні й ті самі життєві події можуть мати різне стресове навантаження залежно від їхньої суб’єктивної оцінки або від того, які норми реагування дорослі транслюють дітям. Копінг-стратегія спрацьовує тоді, коли людина визначає ситуацію як таку, що перевищує повсякденні енергетичні затрати і вимагає додаткових зусиль. А от коли вимоги ситуації оцінюються людиною як непосильні, тоді подолання може відбуватися у формі психологічного захисту. У процесі психологічної адаптації копінг-стратегії відіграють компенсаторну функцію, а психологічні захисні механізми – декомпенсації, проте вони дають час психіці на вироблення ефективніших методів справляння.
|
Копінг-стратегії – це адаптивна форма поведінки, яка підтримує психологічну рівновагу в проблемній ситуації; це способи психологічної діяльності та поведінки, що виробляються свідомо і спрямовані на подолання стресової ситуації. |
||
Під час спостереження та опитування людей у стресовому стані було встановлено, що у кожного є власна унікальна комбінація ресурсів адаптації. Ця комбінація включає шість основних характеристик, або параметрів, які становлять ядро індивідуального стилю боротьби:
- Beliefs and Values – B (вірування та моральні цінності)
- Affect and Emotion – A (емоції)
- Social – S (соціальна сфера)
- Imagination and creativity – I (уява і творчість)
- Cognition and Thought – C (пізнання і думка)
- Physiological and Activities – Ph (фізична активність)
Ця модель має назву «BASIC Ph». Комбінація цих шести параметрів і складає індивідуальний стиль боротьби. Важливо зазначити, що у кожного є свої переважаючі методи подолання кризи, вони також змінюються впродовж життя. У своєму використанні ці методи розвиваються й удосконалюються, а деякі залишаються недорозвиненими. Важливо сфокусувати увагу на вдалих випадках використання внутрішніх ресурсів.
Багатьом людям допомагає звернення до вірувань та моральних цінностей для подолання стресу і кризи. Тут ідеться не тільки про релігійні вірування, а й про політичні переконання, почуття надії і філософський «сенс», почуття місії і призначення, потреба знайти свою ідентичність і висловити власну належність до свого народу.
Інші дотримуються емоційної або афективної модальності – вони використовують вираження власних емоцій (плач, сміх, розповідь про пережите) або невербальні методи – малювання, читання, шиття, письмо.
Дехто вибирає соціальний ресурс, черпаючи підтримку у своїй належності до групи, організації чи професії, у виконанні соціальної ролі.
Інколи люди користуються своєю уявою, щоб замаскувати непривабливі події, намагаються відволіктися, поринаючи у солодкі мрії. А можуть використати свою креативність і вигадати нестандартний спосіб розв’язання проблем.
Деякі люди користуються когнітивно-поведінковим методом. Когнітивні стратегії включають дослідження фактів, збір додаткової інформації, всебічний аналіз проблем, реалістичне передбачення, внутрішню мову підтримки, улюблені види діяльності.
Люди типу «Ph» реагують і борються за допомогою фізичного і тілесного руху. До їхніх методів належать: релаксація, десенсибілізація, медитація, фізичні вправи.
Завданням спеціалістів будь-якого профілю є допомогти людині адаптуватися на новому місці і повернутися якнайшвидше до звичного життя. Саме порушення безперервного перебігу подій: робота (школа) – домашні справи – спілкування з друзями – сімейні події— призводить до поглиблення кризи і вимагає більших затрат на подолання стресу. Важливо знайти і якнайшвидше поновити зв’язки між минулим і теперішнім, відновити ту картину світу, яка була до травми.
Водночас із наданням психосоціальної підтримки дітям-переселенцям та їхнім родинам у навчальному закладі потрібно впроваджувати програми розвитку життєвих навичок, до яких треба залучати всіх учнів. У ході впровадження таких програм діти й підлітки вдосконалюють свої навички вербальної і невербальної комунікації, вчаться слухати і чути, розуміти чужі почуття і говорити про свої, неагресивно обстоювати власну позицію, мирно розв’язувати конфлікти, аналізувати і розв’язувати проблеми.
Уроки (заняття) з розвитку життєвих навичок проводять в інтерактивній формі. Це означає, що учні сидять не за партами, а в колі. Це дає змогу бачити обличчя одне одного, враховувати невербальні моменти комунікації, швидко об’єднуватись у групи, вільно обмінюватися думками.
У ході інтерактивних занять включаються компенсаторні можливості групи, учасники більше дізнаються одне про одного, внаслідок чого реформується усталена соціальна ієрархія, руйнуються мікрогрупи, які спричиняють емоційне напруження в класі, та запобігають проявам насилля.
Учителі, які здійснювали апробацію курсу з розвитку життєвих навичок, відзначають зміни, що відбуваються з учнями. Вони стають упевненішими, відкритішими, доброзичливішими. У класі зменшується кількість конфліктів, поліпшується психологічний клімат, діти стають дружними, більше дбають одне про одного. Учні, своєю чергою, відзначают більш демократичну атмосферу під час уроків, поліпшення ставлення до них з боку вчителів. Усе це не лише полегшує адаптацію дітей-переселенців, а й сприяє консолідації шкільного колективу, що є передумовою майбутньої консолідації суспільства.
Список використаних джерел:
- Delors, Jacques et al. 1996. Learning: The Treasure Within. Paris: UNESCO
- Оцінка проекту «Вчимося жити разом» [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://autta.org.ua/ua/materials/material/Ots-nka-proektu--Vchimosya-zhiti-razom-/.
- Психосоціальна допомога внутрішньо переміщеним дітям, їхнім батькам та сім’ям з дітьми зі Сходу України : посіб. для практиків соціальної сфери /Л. А. Мельник . та ін.; за ред. Л. С. Волинець. – К. : ТОВ “Видавничий дім «Калита»”, 2015. – 72 с.
- Соціально-педагогічна та психологічна допомога сім’ям з дітьми в період військового конфлікту : навчально-методичний посібник. – К. : Агентство «Україна, 2015.
Опорна схема
Актуальність життєвих навичок та психосоціальної підтримки у навчально-виховному процесі
Допомога в розвитку навичок подолання кризової ситуації у внутрішньо переміщених осіб
Життєві навички, необхідні для адаптації та розбудови миру