Індикація модуля, в якому знаходиться користувач

Склад і класифікація життєвих навичок

Приклади життєвих навичок: навички самооцінки

Приклади життєвих навичок: навички асертивної поведінки

Приклади життєвих навичок: навички протидії соціальному тиску

Приклади життєвих навичок: навички управління стресами

Склад і класифікація життєвих навичок

Чітко визначеного переліку життєвих навичок не існує. Їх налічують близько двадцяти. Серед них: прийняття рішень, критичне і творче мислення, ефективне спілкування, вміння розв’язувати проблеми, керування стресами тощо. Немає і єдиної загальновизнаної класифікації життєвих навичок. У деяких програмах, що ґрунтуються на розвитку життєвих навичок, класифікації цих навичок немає, їх перелічено в довільному порядку. В інших програмах життєві навички поділяють на психологічні та соціальні. В окремих програмах цю класифікацію поглиблено: серед соціальних навичок виділяють навички міжособистісного спілкування і навички протидії соціальному тискові. Психологічні поділяють на когнітивні (інтелектуальні) та емоційно-вольові. Найчастіше життєві навички об’єднують у три групи. Наприклад: соціальні, когнітивні та емоційно-вольові навички (див. таблицю нижче) або внутрішньо персональні (психологічні), міжперсональні (комунікативні) та навички протидії соціальному тискові.

Приклади життєвих навичок: навички самооцінки

Самооцінка — це наші уявлення про себе, як ми себе оцінюємо у різних аспектах (зовнішній вигляд, інтелектуальні здібності, життєва компетентність тощо). Автор теорії самооцінки Карл Роджерс наголошував на особливій ролі самооцінки у формуванні особистості. Дитина з високою позитивною самооцінкою добре почувається, впевнена у собі, гідно поводиться і вільно спілкується з різними людьми. Позитивна самооцінка є для неї своєрідним психологічним захистом, вона дає підстави відмовлятися від невиправданого ризику хоча б тому, що дитина хоче бути здоровою і досягнути чогось у своєму житті. Деякі категорії школярів потребують допомоги у розбудові позитивної самооцінки. Це, зокрема, стосується дітей із неблагополучних родин, а також тих, що живуть у віддалених і депресивних регіонах України з високим рівнем безробіття і низьким рівнем життя. Діти, які зростають у складних життєвих обставинах, мають вірити, що вони не приречені на пиятство, наркотики, проституцію, що кожен з них гідний кращої долі. Через традиційну гендерну роль деякі дівчата потребують допомоги у розвитку самооцінки. Їх треба вчити упевнено відстоювати свої права і протидіяти ґендерним стереотипам, наприклад, стосовно того, що жінки не повинні водити автомобіль чи займатися політикою.

Рекомендації щодо підвищення самооцінки учнів:

• будьте демократичні;
• називайте їх на ім'я;
• доручіть кожному виконання певного обов'язку;
• привертайте увагу класу до позитивних результатів роботи кожного;
• демонструйте однакові вимоги до всіх (не виявляйте до когось особливої прихильності чи антипатії);
• час від часу спілкуйтеся з дітьми віч-на-віч;
• перетворюйте їхні невдачі на позитивний навчальний досвід;
• дайте змогу показати їхні досягнення у різний спосіб;
• дайте змогу в безпечних умовах апробовувати різні моделі поведінки;
• уникайте надмірної опіки, дозволяйте їм вчитися на власних помилках;
• поводьтесь як друг, уникайте моралізаторства;
• заохочуйте взаємопідтримку у класі.

Приклади життєвих навичок: навички асертивної поведінки

Асертивність — це вміння відстоювати свої права, переконувати, вести переговори, відмовляти. Засновником методики і практики асертивності є американський психолог Альберт Салтер. Він розробив асертивні техніки для допомоги сором’язливим і закомплексованим людям. Асертивна поведінка відрізняється від агресивної, пасивної чи маніпуляцій. У кожному з трьох останніх випадків інша сторона сприймається як противник, що не має інших намірів, ніж напасти, обдурити чи використати. При цьому агресор нападе першим, маніпулятор намагатиметься обдурити або використати сам, пасивний відсторониться і нічого не робитиме. Той, хто поводиться асертивно, навпаки, вважає інших людей «добрими», налаштованими на співпрацю. При цьому він точно знає, чого хоче, і чітко дає зрозуміти, що його прохання законне й абсолютно моральне. Він здатний відмовити без почуття провини, запропонувати компроміс, змінити свою думку, погодитися зі слушними аргументами. Він розрізняє справедливу та несправедливу критику і адекватно реагує на неї. Він здатний розпізнати маніпуляції і спокійно захищається від них.

Приклади життєвих навичок: навички протидії соціальному тиску

Навичками протидії соціальному тиску є: навички критичного мислення, переговорів, відмови і розв’язання конфліктів. Пам'ятаєте експеримент С. Мілгрема? Він доводить, що навіть дорослим людям нелегко протистояти впливу авторитетів. То чи варто дивуватися, що підлітки підпадають під вплив кумирів, ватажків банд, адептів деструктивних культів і сект? Згадаймо хоча б «Біле братство», яке забрало з родин і занапастило долі сотень юнаків і дівчат. Підлітки особливо вразливі до впливу авторитетів, адже саме в підлітковому віці потреба мати друзів і належати до групи, де тебе визнають за свого, починає домінувати над усіма іншими людськими потребами. Часто вона є такою сильною, що діти з благополучних родин краще спілкуватимуться із найзнедоленішими прошарками суспільства, ніж залишатимуться самі. До речі, слово «сам» означає у перекладі з грецької біль, страждання. Навчання навичкам протидії соціальному тиску є необхідним компонентом профілактики поведінкових ризиків і проблем підлітків, зокрема щодо тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотиків та ВІЛ/ СНІДу. 

П'ятикласників також треба вчити відмовляти, наприклад, на сумнівні пропозиції сторонніх людей або коли однолітки пропонують погратися чи перейти дорогу в небезпечному місці. Навчання навичкам відмови здійснюється шляхом спостереження і практики. Існує думка, що необхідно близько 29 повторень у різних ситуаціях, щоб це уміння стало автоматичним.

Приклади життєвих навичок: навички управління стресами

Стрес має погану репутацію. Однак, за визначенням Ганса Сельє, — це нейтральна реакція організму на зміни у навколишньому середовищі. Залежно від обставин, він може бути як корисним, так і шкідливим. Недостатній рівень стресу робить життя надто нудним. А нудьга — це одна з причин, яка схиляє підлітків до ризикованої поведінки і вживання психоактивних речовин (ПАР). Надмірний рівень стресу ще небезпечніший. Його називають дистресом. Небагато п'ятикласників потерпають від нудьги. Адже на них діють чимало стресових факторів: нові вчителі, нові вимоги, які до того ж неоднакові у різних вчителів. Один каже: «Пиши дрібненько, економ папір». Другий: «Що це за почерк, мені що, під мікроскопом його роздивлятися?». П'ятий клас можна назвати переломним моментом у житті дитини. Якщо їй вдається успішно адаптуватись і не втратити інтересу до навчання вона має більше шансів нормально розвиватися й уникнути багатьох ризиків і проблем. Однак за зриву адаптації і втрати нею інтересу до навчання виправити ситуацію дуже важко. Дослідження вчених Московського державного університету підтверджують зниження пізнавальної активності учнів у 5-му класі порівняно з рівнем, який вони мали у початковій школі. Важливо вчити дітей раціонально планувати час, самостійно виконувати домашні завдання, знижувати рівень стресу перед контрольними, правильно відпочивати. У контексті сприятливої шкільної політики треба піклуватись і про здоров'я ваших колег. Робота вчителя — нелегка. Майже третина педагогів вважає її занадто стресовою (Чан, 1998). На с. 131 цього посібника ви знайдете інформацію про стрес та емоційне вигорання педагогів. Навички управління стресом дуже важливі для вчителя. Адже педагог, який страждає від емоційного вигорання, стає джерелом стресів і для тих, кого він навчає.