3.1 Поняття життєвих навичок (ЖН)
Зміст
Ефективна реалізація освітніх програм в області здоров'я вимагає того, що відповідає їх цілям і завданням, а також відповідних педагогічних методів і підходів. Формування культури здорового способу життя разом з передачею інформації, знань про здоров'я, його чинники і спосіб життя, сприяючий його збереженню і зміцненню, вимагає розвитку і зміцнення установок і навичок, що дозволяють використати ці знання в повсякденному житті.
Життєві навички — дослівний переклад з англ. life skills. Але в англійській мові skills означає не лише навички (уміння, відпрацьовані до автоматизму), а й здатність до чогось чи компетентність. Тому термін «життєва компетентність» був би точнішим, але в пострадянських країнах прийнято термін «життєві навички», і тому ми надалі використовуватимемо його, розуміючи під життєвими навичками низку психологічних і соціальних компетентностей, які допомагають людині ладнати зі своїм внутрішнім світом і будувати продуктивні стосунки із довколишнім.
|
За визначенням ВООЗ, життєві навички — це здатність до адаптації, позитивної поведінки та подолання труднощів повсякденного життя. |
Життєві навички сприяють формуванню гармонійно розвиненої особистості, її кращій соціальній адаптації, інтелектуальному й емоційному благополуччю, позитивній і здоровій поведінці. Особливе місце серед них належить навичкам протидії соціальному тискові, що допомагають молоді навчитися діяти незалежно у сучасному світі. Тому їх ще називають життєвими навичками, сприятливими для здоров’я.
До основних життєвих навичок відносять:
- навички ухвалення рішень;
- комунікативні навички;
- навички вираження почуттів і управління ними;
- навичка критичного мислення;
- навичка усвідомлення негативних впливів і тиску з боку однолітків і опору їм (здатність сказати «немає» наркотикам, алкоголю, тютюнокурінню, раннім сексуальним зв'язкам, незахищеному сексу);
- навички спілкування з протилежною статтю;
- навички використання засобів захисту;
- навичка постановки цілей та ін.
Більш детально види життєвих навичок представлені на рисунку нижче.
Навчання життєвих навичок є необхідним елементом високоякісної освіти. Вони підвищують конкурентоспроможність випускників на ринку праці. Й це не дивно, адже сьогодні кандидату на пристойну посаду не достатньо досконалого володіння професією. Йому необхідно набути психосоціальних умінь: критично і творчо мислити, адекватно сприймати себе й оточення, приймати виважені рішення, будувати конструктивні міжособистісні стосунки, працювати в команді, демонструвати здатність бути лідером, зацікавлювати і створювати мотивації для інших, розв’язувати проблеми та керувати стресами.
До життєвих навичок, які сприяють розвитку миролюбності відносять:
- навички самоусвідомлення та самооцінки;
- навички ефективної комунікації;
- навички кооперації;
- керування стресами;
- навички емпатії;
- навички неагресивної впевненості;
- розв’язання проблем і прийняття рішень;
- навички запобігання ескалації та розв’язання;
- пошук консенсусу і примирення.
Література:
- Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. та інші. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа): — К.: Видавництво «Алатон», 2016 — 376 с.
3.2 Освіта на основі набуття життєвих навичок (ООЖН)
Зміст
Метод розвитку життєвих навичок є синтезом найуспішнішого педагогічного досвіду і досягнень психологічної науки. Ця педагогічна технологія гармонійно поєднує функції виховання (формування ідентичності, цінностей та переконань) і розвиток соціально-психологічних компетентностей учнів, що сприяє формуванню своєрідного «поведінкового імунітету» до негативного соціального впливу і ризикованої поведінки.
На відміну від багатьох педагогічних підходів, розвиток життєвих навичок має на меті позитивні зміни у поведінці учнів. Тому він передбачає зміни не лише у знаннях, а й у ставленнях і навичках, які стимулюватимуть бажані поведінкові зміни.
В основі цієї методики — повага до загальнолюдських цінностей і захист прав людини. Вона налаштовує на усвідомлення прав і обов’язків людини, розуміння прав інших людей і повагу до них, виховує гідність, миролюбність, справедливість, колективізм, почуття відповідальності, впевненість у власних силах, толерантність (визнання того, що всі люди різні, що існують різні культури), інші позитивні якості. Її відмінність від традиційних методів виховання у тому, що формування особистої системи цінностей відбувається не шляхом моралізаторства, а завдяки добровільному прийняттю через усвідомлення їх реальної вигоди.
Навчання на засадах життєвих навичок реалізує концепцію особистісно орієнтованого навчання і виховання. Цей метод враховує вікові та індивідуальні особливості учнів, етнічні, релігійні та соціально-економічні аспекти їхнього життя, передбачає делікатне ставлення до ґендерних питань. Він спрямований на задоволення природних потреб дітей, підлітків і молоді, адже ігнорування цього призводить до зниження рівня загального благополуччя, виникнення поведінкових ризиків і проблем.
Навчання здійснюється на ситуаціях, близьких до реального життя, з урахуванням рівня розвитку дітей, їх потреб і проблем. Однак метод розвитку життєвих навичок враховує не лише актуальні потреби і проблеми, а й ті, що незабаром виникнуть у зоні їх найближчого розвитку.
Перевага надається інтерактивним, а не інформативним формам навчання; останні досі переважають у школі і є, безумовно, корисними, але не здатні повністю забезпечити зміни у ставленнях і поведінці учнів.
На відміну від звичайних уроків, коли вчитель переважно говорить, а учні слухають, широко застосовуються тренінги, які передбачають активну участь кожного, творчу співпрацю учнів між собою і з учителем.
3.3 Склад і класифікація життєвих навичок
Зміст
Склад і класифікація життєвих навичок
Приклади життєвих навичок: навички самооцінки
Приклади життєвих навичок: навички асертивної поведінки
Приклади життєвих навичок: навички протидії соціальному тиску
Приклади життєвих навичок: навички управління стресами
Склад і класифікація життєвих навичок
Чітко визначеного переліку життєвих навичок не існує. Їх налічують близько двадцяти. Серед них: прийняття рішень, критичне і творче мислення, ефективне спілкування, вміння розв’язувати проблеми, керування стресами тощо. Немає і єдиної загальновизнаної класифікації життєвих навичок. У деяких програмах, що ґрунтуються на розвитку життєвих навичок, класифікації цих навичок немає, їх перелічено в довільному порядку. В інших програмах життєві навички поділяють на психологічні та соціальні. В окремих програмах цю класифікацію поглиблено: серед соціальних навичок виділяють навички міжособистісного спілкування і навички протидії соціальному тискові. Психологічні поділяють на когнітивні (інтелектуальні) та емоційно-вольові. Найчастіше життєві навички об’єднують у три групи. Наприклад: соціальні, когнітивні та емоційно-вольові навички (див. таблицю нижче) або внутрішньо персональні (психологічні), міжперсональні (комунікативні) та навички протидії соціальному тискові.
|
Навички, що сприяють соціальному благополуччю (міжперсональні навички) |
Навички, що сприяють психологічному благополуччю (внутрішньоперсональні навички) |
|
| Когнітивні (інтелектуальні) навички |
Емоційновольові навички |
|
|
1. Навички ефективного спілкування:
2. Навички співпереживання:
3. Навички розв’язання конфліктів:
4. Навички протидії соціальному тискові (упевненої поведінки, відмови, поведінки в умовах тиску, загрози насилля, протидії дискримінації):
5. Навички групової роботи та адвокації:
|
1. Самоусвідомлення і самооцінка:
2. Аналіз проблем і прийняття рішень:
3. Навички критичного мислення:
|
1. Навички самоконтролю:
2. Керування стресами:
3. Мотивація успіху і гартування волі:
|
Приклади життєвих навичок: навички самооцінки
Самооцінка — це наші уявлення про себе, як ми себе оцінюємо у різних аспектах (зовнішній вигляд, інтелектуальні здібності, життєва компетентність тощо). Автор теорії самооцінки Карл Роджерс наголошував на особливій ролі самооцінки у формуванні особистості. Дитина з високою позитивною самооцінкою добре почувається, впевнена у собі, гідно поводиться і вільно спілкується з різними людьми. Позитивна самооцінка є для неї своєрідним психологічним захистом, вона дає підстави відмовлятися від невиправданого ризику хоча б тому, що дитина хоче бути здоровою і досягнути чогось у своєму житті. Деякі категорії школярів потребують допомоги у розбудові позитивної самооцінки. Це, зокрема, стосується дітей із неблагополучних родин, а також тих, що живуть у віддалених і депресивних регіонах України з високим рівнем безробіття і низьким рівнем життя. Діти, які зростають у складних життєвих обставинах, мають вірити, що вони не приречені на пиятство, наркотики, проституцію, що кожен з них гідний кращої долі. Через традиційну гендерну роль деякі дівчата потребують допомоги у розвитку самооцінки. Їх треба вчити упевнено відстоювати свої права і протидіяти ґендерним стереотипам, наприклад, стосовно того, що жінки не повинні водити автомобіль чи займатися політикою.
Рекомендації щодо підвищення самооцінки учнів:
- будьте демократичні;
- називайте їх на ім'я;
- доручіть кожному виконання певного обов'язку;
- привертайте увагу класу до позитивних результатів роботи кожного;
- демонструйте однакові вимоги до всіх (не виявляйте до когось особливої прихильності чи антипатії);
- час від часу спілкуйтеся з дітьми віч-на-віч;
- перетворюйте їхні невдачі на позитивний навчальний досвід;
- дайте змогу показати їхні досягнення у різний спосіб;
- дайте змогу в безпечних умовах апробовувати різні моделі поведінки;
- уникайте надмірної опіки, дозволяйте їм вчитися на власних помилках;
- поводьтесь як друг, уникайте моралізаторства;
- заохочуйте взаємопідтримку у класі.
Приклади життєвих навичок: навички асертивної поведінки
Асертивність — це вміння відстоювати свої права, переконувати, вести переговори, відмовляти. Засновником методики і практики асертивності є американський психолог Альберт Салтер. Він розробив асертивні техніки для допомоги сором’язливим і закомплексованим людям. Асертивна поведінка відрізняється від агресивної, пасивної чи маніпуляцій. У кожному з трьох останніх випадків інша сторона сприймається як противник, що не має інших намірів, ніж напасти, обдурити чи використати. При цьому агресор нападе першим, маніпулятор намагатиметься обдурити або використати сам, пасивний відсторониться і нічого не робитиме. Той, хто поводиться асертивно, навпаки, вважає інших людей «добрими», налаштованими на співпрацю. При цьому він точно знає, чого хоче, і чітко дає зрозуміти, що його прохання законне й абсолютно моральне. Він здатний відмовити без почуття провини, запропонувати компроміс, змінити свою думку, погодитися зі слушними аргументами. Він розрізняє справедливу та несправедливу критику і адекватно реагує на неї. Він здатний розпізнати маніпуляції і спокійно захищається від них.
Приклади життєвих навичок: навички протидії соціальному тиску
Навичками протидії соціальному тиску є: навички критичного мислення, переговорів, відмови і розв’язання конфліктів. Пам'ятаєте експеримент С. Мілгрема? Він доводить, що навіть дорослим людям нелегко протистояти впливу авторитетів. То чи варто дивуватися, що підлітки підпадають під вплив кумирів, ватажків банд, адептів деструктивних культів і сект? Згадаймо хоча б «Біле братство», яке забрало з родин і занапастило долі сотень юнаків і дівчат. Підлітки особливо вразливі до впливу авторитетів, адже саме в підлітковому віці потреба мати друзів і належати до групи, де тебе визнають за свого, починає домінувати над усіма іншими людськими потребами. Часто вона є такою сильною, що діти з благополучних родин краще спілкуватимуться із найзнедоленішими прошарками суспільства, ніж залишатимуться самі. До речі, слово «сам» означає у перекладі з грецької біль, страждання. Навчання навичкам протидії соціальному тиску є необхідним компонентом профілактики поведінкових ризиків і проблем підлітків, зокрема щодо тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотиків та ВІЛ/ СНІДу.
П'ятикласників також треба вчити відмовляти, наприклад, на сумнівні пропозиції сторонніх людей або коли однолітки пропонують погратися чи перейти дорогу в небезпечному місці. Навчання навичкам відмови здійснюється шляхом спостереження і практики. Існує думка, що необхідно близько 29 повторень у різних ситуаціях, щоб це уміння стало автоматичним.
Приклади життєвих навичок: навички управління стресами
Стрес має погану репутацію. Однак, за визначенням Ганса Сельє, — це нейтральна реакція організму на зміни у навколишньому середовищі. Залежно від обставин, він може бути як корисним, так і шкідливим. Недостатній рівень стресу робить життя надто нудним. А нудьга — це одна з причин, яка схиляє підлітків до ризикованої поведінки і вживання психоактивних речовин (ПАР). Надмірний рівень стресу ще небезпечніший. Його називають дистресом. Небагато п'ятикласників потерпають від нудьги. Адже на них діють чимало стресових факторів: нові вчителі, нові вимоги, які до того ж неоднакові у різних вчителів. Один каже: «Пиши дрібненько, економ папір». Другий: «Що це за почерк, мені що, під мікроскопом його роздивлятися?». П'ятий клас можна назвати переломним моментом у житті дитини. Якщо їй вдається успішно адаптуватись і не втратити інтересу до навчання вона має більше шансів нормально розвиватися й уникнути багатьох ризиків і проблем. Однак за зриву адаптації і втрати нею інтересу до навчання виправити ситуацію дуже важко. Дослідження вчених Московського державного університету підтверджують зниження пізнавальної активності учнів у 5-му класі порівняно з рівнем, який вони мали у початковій школі. Важливо вчити дітей раціонально планувати час, самостійно виконувати домашні завдання, знижувати рівень стресу перед контрольними, правильно відпочивати. У контексті сприятливої шкільної політики треба піклуватись і про здоров'я ваших колег. Робота вчителя — нелегка. Майже третина педагогів вважає її занадто стресовою (Чан, 1998). На с. 131 цього посібника ви знайдете інформацію про стрес та емоційне вигорання педагогів. Навички управління стресом дуже важливі для вчителя. Адже педагог, який страждає від емоційного вигорання, стає джерелом стресів і для тих, кого він навчає.
3.4 Способи впровадження ООЖН
Зміст
|
Розвиток життєвих навичок — це підхід, зосереджений на учнях, намагання зробити процес викладання динамічнішим і привабливішим, можливість негайного відпрацювання життєвих навичок з використанням інтерактивних методів навчання. |
Інтерактивні методи не є синонімом життєвих навичок, але вони — необхідний елемент і запорука успішного навчання життєвих навичок. Адже важко уявити процес аналізу цінностей і ставлень, якщо представлено лише одну думку; група людей сформулює більший перелік аргументів для можливого вибору, ніж одна людина; не можна навчитися міжособистісних стосунків, якщо просто послухати лекцію чи прочитати книжку тощо. Педагогічну ООЖН-технологію впроваджено у більш як 80 країнах світу. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України також визнає ООЖН найбільш адекватним підходом у впровадженні предмета «Основи здоров’я», як для початкової та основної школи, так і для факультативних курсів профілактичного спрямування. Впровадження ООЖН у навчальні плани шкіл України було оцінено міжнародними експертами як «видатне досягнення». У таблиці нижче наведено основні характеристики успішно апробованої в Україні ООЖН-технології, яку покладено в основу авторської концепції з вивчення предмета «Основи здоров’я» у початковій школі.
|
Теоретичне і методичне підґрунтя ООЖН-технології |
|
|
Досвід успішного впровадження в Україні |
Обов'язковий предмет «Основи здоров'я» (1—9 класи) Факультативні курси:
|
|
Методи і форми навчання |
|
|
Вимоги до підготовки педагога |
|
|
Вимоги до навчальнометодичних матеріалів |
|
|
Вимоги до організації навчально-виховного процесу |
|