Зміст
Ніяка інша колекція так не знадобиться нам на схилі років, як “колекція спогадів і людських стосунків”, а якщо її не буде зовсім, то ту порожнечу в душі, яка неодмінно виникне на її місці, не зможуть заповнити ні різноколірні магніти , ні томики класиків, ні навіть яйця Фаберже і всі діаманти на світі.
О. Рой
Поняття міжособистісних стосунків
Здорові стосунки і навички, потрібні для їх підтримки
Навчання навичок кооперації у школі
Здорові взаємини – запорука щасливого й успішного життя. Вчені стверджують, що вони сприяють зменшенню кількості стресів і хвороб, зростанню популярності серед однолітків і впевненості у собі. У дорослому житті вони сприяють авторитету, вищому рівню фінансового добробуту, стабільності в подружньому житті, самоповазі й усвідомленню сенсу життя. Люди, яким вдалося встановити здорові міжособистісні стосунки, краще задовольняють власні потреби, повніше реалізують себе, легше долають труднощі і розв’язують проблеми.
|
Під «міжособистісними стосунками» розуміють сукупність взаємодій, які виникають між окремими людьми, часто супроводжуються емоційними переживаннями і деякою мірою відтворюють стан внутрішнього світу людини. |
||
Міжособистісні стосунки ґрунтуються на різних видах спілкування, які включають невербальні зв'язки, певний зовнішній вигляд, рухи тіла і жести, усне мовлення і т.д. Вони поєднують у собі когнітивний, емоційний і поведінковий компоненти.
Когнітивний компонент означає такі особливості міжособистісних стосунків, як різні форми пізнання – уява, сприймання, відчуття, пам'ять, мислення. Всі вони дозволяють розпізнати в людини її індивідуальні психологічні особливості і досягти розуміння, яке, своєю чергою, залежить від адекватності (того, наскільки точно ми сприймаємо психологічний портрет особистості, з якою вступаємо у взаємодію) та ідентифікації (ототожнення своєї особистості з особистістю іншого індивіда).
Емоційний компонент означає переживання, які ми відчуваємо під час спілкування з тими чи тими людьми. І вони можуть мати як позитивний, так і негативний характер, тобто у процесі міжособистісних стосунків можна відчувати симпатію чи антипатію, задоволеність своїм партнером та результатами спільної діяльності, або незадоволення і розчарування. Ми можемо відчувати емпатію, або емоційний відгук, на переживання іншої особистості, що виражається у співпереживанні і співчутті.
Поведінковий компонент характеризує міміку, жестикуляцію, пантоміміку, мову і дії, які виражають ставлення людини до інших людей чи групи загалом. Власне поведінковий компонент і виступає регулятором характеру міжособистісних стосунків.
Якщо ранжувати стосунки від «шапкового знайомства» до найбільш довірливих стосунків, то можна розподілити людей, які входять із нами в контакт, на три категорії – знайомі, друзі і близькі люди.
Знайомі – це люди, яких ми знаємо на ім’я та при нагоді можемо поговорити. Це, наприклад, сусід, однокласник або колега по роботі. Такі стосунки зазвичай складаються самі собою і мають поверхневий характер.
Друзі – це люди, з якими ми добровільно встановлюємо тісний особистий контакт. Бажаючи подружитися, люди можуть вийти за рамки формальних стосунків, щоб краще пізнати одне одного. Якщо вони відчують, що їм приємно спілкуватися, то можуть стати друзями.
Близькі – це люди, з якими у нас встановилися найбільш довірливі стосунки. Стосунки з близькими людьми різняться найбільшим ступенем відданості і відкритості. Близькі люди проводять разом багато часу, довіряють одне одному свої таємниці і вважають такі стосунки особливими.
Американський психолог Джон Пауел виокремив п’ять рівнів комунікації, на яких люди спілкуються залежно від якості їхніх стосунків.
Перший рівень (фрази) – люди ледь знайомі або цілком чужі одне одному, їхнє спілкування обмежується короткими репліками: «Вітаю», «Як справи?», «Чудова погода», «Усе гаразд», «Помаленьку», «Бувай».
Другий рівень (факти) – люди розмовляють, але не про себе, а на нейтральні теми: про події у школі, спорт, політику, обмінюються чутками про спільних знайомих.
Третій рівень (думки) – люди розповідають дещо про себе, але не надто відкриваються. Обережно висловлюють свої судження й оцінки, стежать, щоб не сказати зайвого. Уважно придивляються і намагаються зрозуміти, чи цікаві одне одному. Якщо на цьому етапі вони відчули взаєморозуміння, якщо їхні погляди і смаки збігаються, стосунки між ними можуть розвиватися. Коли цього не відчувається, вони можуть легко повернутися на попередній рівень комунікації.
Четвертий рівень (почуття) – люди поступово, крок за кроком відкриваються, починають говорити про особисте, відверто ділитися своїми почуттями.
П’ятий рівень (довіра) – вершина комунікації, досконале порозуміння. Вимагає цілковитої щирості, тут нема місця недомовкам. Люди почуваються одне з одним у цілковитій безпеці, не бояться розкритися, показати свої переваги й недоліки, оскільки впевнені, що їх люблять і поважають такими, якими вони є.
Якщо між людьми склалися здорові стосунки, вони відчувають потребу в спілкуванні і сумують, коли змушені розлучатися. Нездорові стосунки характеризуються підозрами, егоїзмом, бажанням усе контролювати і підпорядковувати.
Ознаками здорових стосунків є:
Надійність і обов'язковість. У здорових стосунках люди знаходять задоволення в тому, щоб дбати одне про одного. Вони ніколи не відмовляються допомогти і не соромляться звертатися по допомогу. Вони також завжди намагаються виконувати свої обіцянки, навіть якщо обставини змінилися і це вимагає більше зусиль, ніж передбачалося раніше.
Чесність є важливим складником здорових стосунків. Якщо люди чесні одне з одним у словах і вчинках, стосунки між ними зміцнюються. Обман, навпаки, здатний зруйнувати стосунки.
Довіра. У здорових стосунках люди здатні довіряти одне одному. Вони діляться інформацією про своє особисте життя і вірять, що інші люди не використовують цю інформацію проти них.
Взаємоповага. У здорових стосунках люди завжди демонструють повагу одне до одного. Навіть якщо їхні думки не збігаються, виявилися різні політичні погляди або уподобання в музиці, вони не стануть загострювати увагу на відмінностях, а постараються знайти щось спільне у спірній ситуації.
Важливим компонентом соціальної зрілості є здатність будувати і підтримувати здорові стосунки. Для цього потрібно володіти багатьма життєвими навичками, найважливішими з яких є навички комунікації, кооперації і компромісу.
Здорові стосунки = Комунікація + Кооперація + Компроміс
Комунікація визначає якість міжособистісного спілкування і допомагає уникати непорозумінь. Уміння слухати і говорити, розуміти і використовувати «мову жестів», інші методи ефективного спілкування допоможуть людям краще зрозуміти думки, почуття і очікування одне одного і полегшать процес взаєморозуміння.
Кооперація дає змогу досягти того, що люди не спроможні зробити поодинці. Співпраця означає вміння діяти спільно, як одна команда, для досягнення загальних цілей. За таким принципом діють, наприклад, не тільки успішні футбольні команди, а й усі здорові дружні, сімейні і робочі колективи.
Компроміс означає вміння розв’язувати проблеми у стосунках через взаємопоступки. Демонструючи готовність поступитися в конфліктній ситуації, ви показуєте іншій людині, що цінуєте ваші стосунки більше, ніж особисті інтереси. При цьому важливо пам'ятати, що компроміс передбачає взаємопоступки і те, що ці поступки мають бути прийнятні для всіх сторін.
Традиційно головним інститутом виховання дитини є сім'я. Те, що вона в дитячі роки набуває в сім'ї, зберігає упродовж усього подальшого життя. Сімейне виховання дитини продуктивне, якщо воно здійснюється в атмосфері любові, взаєморозуміння і поваги. У кожній родині складається певна, далеко не завжди усвідомлювана батьками система виховання дітей. Батьки використовують різні прийоми виховання залежно від своїх знань і уявлень про правильне виховання, власного досвіду дитинства, особливостей характеру дитини, її поведінки цієї миті. Насправді вони мають створювати розумні обмеження автономії дитини, сприяти розвитку самоконтролю і при цьому намагатися не пригнічувати цікавість, ініціативу, бажання експериментувати й освоювати нове, а виявляти любов і схвалення, заохочувати успіхи, розвивати в дитини відчуття впевненості у своїх силах і можливостях.
Батьки – це зразок, приклад для наслідування, втілення кращих особистісних якостей, модель взаємин з іншими людьми і джерело життєвого досвіду і знань. Однак у підлітковому, а особливо у старшому підлітковому (юнацькому) віці, батьки вже не є для підлітка таким абсолютним авторитетом, як у дитинстві. Прагнення до наслідування і ступінь ідентифікації з батьками помітно знижуються, а прикладом і моделлю для наслідування починають виступати інші люди — дорослі, «кумири» з числа відомих акторів, спортсменів, співаків, однолітки. Разом з тим підлітки хочуть мати таких батьків, які «подають гідний приклад для наслідування».
Попри те, що в підлітковому віці стосунки дітей і батьків ускладнюються, нерідко стають конфліктними, підтримка дитини з боку батьків не втрачає своєї значущості. Батьки, як і раніше, залишаються для підлітка джерелом емоційного тепла і підтримки, без яких вона відчуває себе беззахисною і безпорадною. Емоційна підтримка особливо важлива, тому що підліток вступає в фазу інтенсивного формування «Я-концепції», яка нерідко супроводжується суперечливими переживаннями, полярними оцінками, гострим почуттям неповноцінності, невмінням адекватно і конструктивно реагувати на невдачі. За таких умов сім'я здатна забезпечити базове почуття безпеки, будучи джерелом постійної оптимістичної підтримки, яка вселяє в підлітка впевненість у своїх силах, сприяє зниженню відчуття тривоги, що виникає у підлітка в нових або стресових ситуаціях.
Залежність підлітка від сім'ї усе ще доволі значна. Батьки – є «верховною владою», від якої залежить задоволення значної частини потреб, зокрема й матеріально-побутових, що в підлітковому віці має особливе значення, оскільки в цей період становище в колективі однолітків багато в чому визначається наявністю престижних речей, одягу і т. д.
Спілкування з батьком і матір'ю в підлітковому віці складається по-різному. У різних країнах світу здебільшого підлітки вважають за доцільне звертатися з усіх питань, пов'язаних з особистісними, соціальними, навчальними і навіть світоглядними проблемами, до матері, а не до батька. Старшокласники, незалежно від статі, відвертіші з матір'ю, ніж з батьком, частіше звертаються до неї за порадою і співчутливіше ставляться до неї. Батьки мають перевагу в «інформаційній сфері», обговоренні політики, спорту. Психологічні причини такої переваги у підлітків – у жорсткості й інструментальності чоловічого характеру, що ускладнюють взаєморозуміння і компроміси, а також у тому, що тати проводять менше часу з підлітками.
Якщо дошкільнята й молодші школярі ще не розмежовують дружбу і приятельські стосунки, то підлітки вже вважають дружбу винятковим, індивідуальним ставленням. Що старша людина, то менший вплив на її дружні стосунки надають зовнішні, ситуативні чинники. Прихильність дитини вимагає постійного підкріплення, відсутність безпосереднього контакту одне з одним швидко руйнує цю прихильність. У підлітковому віці дружба може зберігатися і на відстані. Зростання вибірковості дружніх стосунків супроводжується зростанням їх стійкості: сварка, яка у молодших підлітків означала б кінець дружби, у юності сприймається як випадковість, якою можна знехтувати заради збереження глибшої спільності.
У підлітковому віці відбувається розвиток самосвідомості і визначення ідентичності. Підліток «приміряє» на себе різні соціальні ролі, шукає відповіді на запитання: «Хто я?», «Який я?», «Ким я хочу бути?», «Якою людиною хочу стати?», «Яка у мене буде сім'я? » Ідентичність підлітка формується під впливом його соціального оточення, особливо стосунків з однолітками. Підлітки люблять спілкуватися з однолітками. У процесі такого спілкування вони набувають неоціненний емоційний досвід і задовольняють чимало потреб: у безпеці, повазі, належності до групи. Це допомагає їм розвинути важливі соціальні навички: вміння бути членом команди, знаходити баланс між власними інтересами та бажаннями інших людей.
Приятельські стосунки – стосунки між однолітками, які мають спільні інтереси і захоплення, але не обов'язково глибокі емоційні зв'язки. Наприклад, можна дружити з однокласником або товаришем по футбольній команді і спілкуватися з приятелями у кафе, на шкільних дискотеках, у соціальних мережах. Приятельські стосунки можуть перерости у близьку дружбу, що передбачає міцні емоційні зв'язки. На відміну від приятелів, у друзях більше цінується індивідуальність. Звичайного учасника компанії може замінити хтось інший – і майже нічого не зміниться. Друг сприймається як унікальне придбання.
Дружба – це вагомі стосунки між людьми, основані на спільності інтересів, взаємній відкритості, довірі, готовності надавати підтримку. Близькі друзі почуваються комфортно, ділячись своїми думками, почуттями і таємницями. Вони довіряють і надають одне одному емоційну підтримку. Коли виникають проблеми у стосунках, друзі намагаються розв’язати їх і помиритися. Деякі дружні стосунки, формуючись у школі, можуть зберігатися впродовж усього життя.
Розвиток здорових міжособистісних стосунків можливий за умови, що людина здатна встановлювати контакти з людьми, знаходити з ними спільну мову. Цьому сприяють легкість і контактність, довіра і розуміння, відсутність маніпуляції і користі, а також уміння працювати в команді. Розвинути навички кооперації допоможуть тренінги, що їх проводять на уроках основ здоров’я або у старшій школі на виховних годинах.
Тренінги для початкової школи
1 клас
Тренінг 1. Моя родина. Урок сприяє формуванню в учнів уявлення про сім’ю як осередок любові, емпатії, взаємодопомоги та відповідальності.
2 клас
Тренінг 2. Дружна родина. Урок сприяє формуванню в учнів уявлення про сім’ю як дружну команду, де всі працюють заради спільної мети, допомагають і підтримуюють одне одного.
Тренінг 4. Друзі за інтересами. Діти усвідомлюють відмінність між поняттями «смаки» і «захоплення», значення спільних інтересів для розбудови дружніх стосунків, наводять приклади своїх захоплень і хобі однокласників, улюблених занять хлопчиків і дівчаток.
3 клас
Тренінг 1. Дружний клас. На цьому уроці учні демонструють, як допомагають у роботі злагодженість і взаємодія, розробляють правила класу, емблему і гасло.
Тренінг 2. Дружна родина. У ході заняття діти розповідають, як члени сім’ї дбають одне про одного, називають свої обов’язки в родині, демонструють уміння робити приємне членам своєї родини.
4 клас
Тренінг 1. Як знайти друга. Учні вчаться будувати дружні стосунки, цінувати своїх друзів, знайомитися з новими друзями.
Тренінги для основної та старшої школи
5 клас
Тренінг 2. Ми – особливі. Учні розвивають життєві навички толерантності, протидії дискримінації, вміння працювати в команді, поважати особисті якості інших людей.
Тренінг 7. Спілкування з однолітками. Діти розвивають навички рівноправного спілкування з однолітками, вчаться розпізнавати ознаки дружнього та недружнього спілкування, протидіяти проявам агресії у своєму середовищі, захищати друзів від кривдників, звертатися по допомогу в критичних ситуаціях.
6 клас
Тренінг 7. Стосунки і здоров’я. У ході заняття учні вчаться робити внесок у розбудову здорових міжособистісних стосунків, демонструють здатність працювати в команді.
7 клас
Тренінг 2. Синергія стосунків. На цьому уроці діти аналізують якість своїх стосунків, демонструють уміння поліпшувати стосунки, знаходити спільну мову з дорослими й однолітками.
9 клас
Тренінг 6. Спілкування і розбудова стосунків. Урок сприяє розвиткові навичок ефективного спілкування з дорослими та однолітками.
Список використаних джерел:
- Міжособистісні стосунки [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://medic.in.ua/mijosobistisni-stosunki.html.
- Основи здоров'я: Підручник для 9 класу [Електронний ресурс] / І. Д.Бех, Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко, С. В. Страшко.—К.: Алатон, 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://autta.org.ua/files/files/2%20Maket%20Osnovy%20Zdorov'ya%209%20klas.pdf.
Опорна схема
Поняття міжособистісних стосунків
Категорії стосунків
Рівні комунікації
Здорові стосунки і навички, необхідні для їх підтримки
Стосунки з батьками
Стосунки з однолітками
Навчання навичкам кооперації у школі